– Надягай пальто, зустрінемося в гаражі, – кинув Харрі. – Поїдемо покатаємося.
Харрі поїхав по Уранієнборгвейєн та Майорстувейєн, щоб не застрягнути на світлофорі на Бугстадвейєн.
– Вона впевнена, що це він? – запитала Катрина. – Якість картинки в камері стеження така, що…
– Якщо Беата Льонн каже, що це він, значить, це він. Зателефонуй нашим, дізнайся його номер телефону.
– А він у мене є в мобільному, – повідомила Катрина й полізла за слухавкою.
– Ти що, запхала у записну книжку номери усіх причетних до справи? – покосився на неї Харрі.
– Авжеж. Відводжу їм спеціальну групу. А потім, коли розслідування закінчено, знищую. Спробуй. Знаєш, як зручно! Просто вражаюче відчуття, коли натискаєш delete. Дуже так… конкретно.
Харрі зупинився перед жовтим будинком у районі Хофф.
У вікнах було темно.
– Філіп Беккер, – зітхнула Катрина. – Подумати тільки!
– Зауваж, ми маємо з ним просто поговорити. Може, у нього були якісь доволі звичайні причини зателефонувати Ветлесену.
– З автомата?
Харрі поглянув на Катрину: під тонкою шкірою на скроні в неї билася жилка. Вона поглянула на нього, і він перевів погляд на вікно у вітальні:
– Ходімо.
Тієї ж миті, як він узявся за ручку дверей, задзвонив його мобільний.
– Слухаю.
Голос у слухавці звучав збуджено, але доповідав короткими, чіткими фразами. Харрі двічі сказав у слухавку «Гм», один раз здивовано – «Що?!» і ще – «Коли?».
– Зателефонуй до центральної диспетчерської, – наказав Харрі Катрині, – попроси надіслати сюди дві машини, тільки, я благаю, без сирен. Нехай зупиняться одна на початку кварталу, друга – в кінці. Там хлопчик, не слід змушувати татка Беккера занадто нервувати. Добре? – Харрі нахилився до Катрини і, попорпавшись, дістав з бардачка наручники. – Телефонував Гольм. Його люди зняли відбитки пальців у гаражі зниклої Лоссіус. Зіставили з іншими, які проходять у нас по справі. – Харрі вийняв ключі із запалювання, нахилився й дістав з-під сидіння металевий ящик. Вставив ключ у замок, відчинив його і вийняв чорний короткоствольний «Сміт-Вессон». – Один, з переднього крила машини, такий само.
У Катрини перехопило подих, і вона запитально кивнула на жовтий будинок.
– Атож, – відповів Харрі. – Професор Філіп Беккер.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сніговик» автора Несбё Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 33. Приємного читання.