Розділ «ГЕОГРАФІЮ МІНЯЄ ІНЖЕНЕР»

З одного боку, наука ще не може передбачити, які наслідки дасть здійснення того чи іншого проекту «надто складні природні взаємозв’язки. Але ми вже йдемо до розгадки всіх планетарних механізмів. З другого боку, успіхи техніки мають полегшити і прискорити вирішення таких завдань, які поки що здаються нам мало не фантастикою.

На одному з перших місць стоїть проблема води, води, якої бракує не тільки пустелям, а й посушливим районам багатьох країн, води, що потрібна і ланам, і містам, води, яка, крім усього, є джерелом електроенергії.

Щоб посушливі середньоазіатські землі одержали воду, щоб потіснити пустелю Каракум і пом’якшити клімат Середньої Азії, Уралу, Алтаю та Сибіру, щоб, зрештою, відсунути на північ межу вічної мерзлоти, можна, скажімо, повернути великі сибірські ріки на південь.

Греблі перепинять шлях Обі та Єнісею до Льодовитого океану. Величезне водосховище виникне на Єнісеї. А на Обі буде найбільше в світі штучне водоймище, справжнє Сибірське море. Звідси вода каналом попрямує до Аральського моря, яке з’єднають із Каспійським.

Чимало проектів виношують інженери всього світу.

Щоб дати воду мертвим землям Ближнього Сходу, пропонують позичити її в Середземного моря і подати насосами до штучного водоймища в горах. Звідти вона по трубах спуститься в Йорданську долину і каналом піде до Мертвого моря.

Для зрошення Сахари висунуто проект створення нових морів у самому серці Африки. За цим проектом озеро Чад, що нині висихає, перетворять на море, заповнивши його водою з ріки Конго. Ріку спершу примусять утворити інше море «Конго. Пройшовши обидва моря, вода рине у відроджене стародавнє річище Нілу і досягне Середземного моря. Затопивши досить велику територію малопридатної для життя Екваторіальної Африки, вдалося б докорінно перетворити Сахару, відкрити доступ до схованих під її пісками багатств.

Грандіозні масштаби також іншого плану, за яким передбачено з’єднати каналом три великі південноамериканські ріки «Амазонку, Оріноко й Парану. Тоді водний шлях перетнув би майже всі країни Південної Америки. Збудовані на цій водній артерії електростанції дали б десятки мільйонів кіловат електроенергії. А це дозволило б підкорити джунглі й цілинні землі, які змогли б прогодувати майже чверть усього людства. Нині навіть невідомо, скільки багатств заховано в надрах цих незайманих земель. Безперечно, що є там і руда, І чисті метали, і селітра, і вугілля, й нафта.

Проблему води вирішуватимуть не лише гідротехніки, а й геологи. Вони збираються пробурити свердловини, які відкриють дорогу підземним водам. Це можна буде зробити в Казахстані чи в центральній частині Австралії. Якщо підземна вода солона, її опріснюватимуть «за допомогою сонця чи атомної енергії. Сонячний нагрівник або атомний реактор дадуть тепло. Воно випарує і пережене воду.

В пошуках води інженерна думка звертається не лише до підземних озер, захованих в надрах іноді дуже й дуже глибоко.

Прісну воду може дати Океан. Інженер насамперед пам’ятає про айсберги, ці величезні крижані гори, що плавають у високих широтах. Часом, рухаючись за течією, вони досягають і середніх широт. Лід «це прісна вода, і навіть порівняно невеликий айсберг може дати її близько ста кубічних кілометрів. Волга нині несе до Каспію 224 кубічних кілометри води на рік. Скільки ж заморожених Волг плаває на просторах Океану!

Чому б не використати крижані брили й не перетворити їх знову у звичайну воду? Тепер ця «консервована» вода лише заважає, судноплавству. Айсберг підступний, він майже весь занурений в океан, і зустріч з ним спричиняє катастрофи. Навіть сучасні кораблі, обладнані радіолокаторами та ехолотами, не застраховані від неприємностей, плаваючи в полярних водах.

Скориставшись айсбергами, ми не завдамо шкоди природі, а посушливі землі одержать потрібну їм воду. Основними споживачами айсбергів, певно, стануть пустелі Австралії, Південної Африки та посушливі райони Америки.

Як же доправити крижану гору до берегів цих континентів? Пропонують скористатися попутною течією. Після того як буде знайдено відповідне крижане громаддя (а в Антарктичному басейні айсберг як звичайно має десятки кілометрів завдовжки), судна-мисливці за айсбергами візьмуть громаддя на буксир. Зробити це не так важко «у воді крижана гора втрачає частину своєї ваги. Судна відбуксирують свій вантаж туди, де його підхопить течія. Вона зрештою й доведе айсберг до мети. Далі залишиться тільки спорудити навколо криги закритий басейн і брати з» нього прісну воду.

Добувати прісну воду з айсбергів «найпростіший і порівняно дешевий спосіб. Та для цього годиться й солона вода Океану. А її ж там величезні запаси. Можна було б задовольнити всі потреби людства у воді, не боячись, що Океан обміліє. А нині виходить парадокс: жителі Токіо, приміром, мучаться від спраги, а неподалік «безмежний водяний простір.

Для опріснення води користуються іонітами, іонно-обмінними смолами. Молекула іоніту складається із заряджених частинок протилежних знаків. Деякі з них здатні переходити в розчин і мінятися місцями з іонами розчиненої речовини. Крихітка іоніту притягує Іонізовані атоми і тим самим очищає воду.

Створюється можливість розв’язати нарешті проблему води, щоб не було загрози «водяного голоду».

Протягом кількох років вчені працюють над створенням ефективної системи опріснення морської води за допомогою ядерної енергії.

Замислюються інженери й над проектами перетворення самого Океану та деяких внутрішніх морів.

Катастрофічно швидко міліє Каспій. Обриси його щорік змінюються. Що ж робити? Чи можемо ми допомогти йому? Це завдання велетенських масштабів, бо належить реконструювати величезне водоймище, площею близько трьохсот вісімдесяти тисяч квадратних кілометрів. Зберегти це море і його багатства конче необхідно.