Розділ «ГЕОГРАФІЮ МІНЯЄ ІНЖЕНЕР»

Невтішна картина… Щоправда, людина не така вже й беззахисна перед сліпою стихією. Вона з давніх часів воює з нею, виборює суходіл у моря, зводить греблі, прокладає канали, створює штучні водосховища… Наша планета поки що погано пристосована до життя. Це не перебільшення «варто лише оглянути всю землю, а не ту порівняно маленьку частину, на якій скупчилося сучасне людство.

Гинуть десятки мільйонів гектарів, де могли б бути поля та пасовиська. Незаймані досі численні підземні багатства «від руд і нафти до прісної води. Вони гайнуються тому, що сховані під неосвоєною цілиною пустель, гір і джунглів.

Майбутнє людського роду пов’язане з перетворенням планети, яка йому належить. І лише техніка спроможна зробити нашу землю зручною для життя, виправити «недоробки» природи. Ось чому інженерові надається перше слово, коли йдеться про вдосконалення земної кулі.

Слід зауважити, що сам інженер не може, не повинен і не буде вирішувати долі майбутніх великих робіт. Про грандіозні інженерні проекти сучасності скажуть своє слово і географ, і біолог, і економіст, і ще чимало вчених з інших галузей науки.

Треба зробити так, щоб не порушити природної рівноваги, щоб зміни йшли тільки на користь, а не на шкоду. Бо може статися, що, поліпшивши клімат в одних місцях, значно погіршимо його в інших; відібравши спершу в моря частину суші, викличемо зворотний наступ води.

Можна занапастити рибу в річках і морях, зробити ґрунти неродючими, утворити нову пустелю, відкрити доступ піскам до ланів і садів.

Та припустимо, що все вже обміркували, підрахували і виявилося: вигода поза сумнівом. Ось тоді й настає інженерова черга діяти.

Будь-який проект вдосконалення планети «це величезна кількість кубометрів вийнятої землі та укладеного бетону. Розміри споруд велетенські. Кожна будова могла б стати восьмим чудом світу.

Можна провести паралель, скажімо, з пірамідою Хеопса, яка є в списку цих чудес і найпридатніша для порівняння. Вона найбільша з пірамід, і на неї витрачено понад два з половиною мільйони кубометрів каменю. Це кам’яне громаддя стоїть непорушно вже п’ять тисячоліть.

Двадцять років знадобилося, щоб спорудити цей пам’ятник фараонові. Та, певно, не злічити, скільки тисяч рабів, що зводили його голіруч, загинуло під пекучим сонячним промінням. Якби сучасний інженер намислив збудувати таку піраміду, він упорався б із цим завданням не за двадцять років «значно швидше.

Каменерізні машини-автомати нарізали б плити, вантажили б їх на платформи, потім прокладеною дорогою камінь підвозили б на будівництво. Підйомні крани легко складали б величезні брили. Людям, яких було б не так вже й багато, «не десятки тисяч, ба навіть не тисячі, «не доводилося б працювати до знемоги.

Але сучасні інженери не будують таких нікому не потрібних споруд. Піраміду звели, проте пустеля лишилася й досі. І на «чорному материку» пустельних земель, які страждають від спраги, дуже багато. Інженерна думка нині спрямована на те, щоб перетворити Землю, а це найкращий пам’ятник людському генію.

Щоб оживити пустелю, потрібна вода. Дивно, але часто-густо пустелі простягаються саме там, де в земних надрах на великій глибині залягають чималі прісноводні озера. Під Сахарою, під середньоазіатськими пісками є достатня кількість води, але дістатися до неї важко. Сьогоднішнє завдання «дати пустелям воду, змінивши течії річок, побудувавши канали і греблі, створивши штучні озера й моря.

Та навіть одержавши воду, пустеля не оживе сама по собі. Потрібна ще й енергія-для систем зрошення, для селищ і міст, для електрифікованих залізниць. Енергію дасть та сама вода, і тому всі пов’язані з нею проекти «це водночас проекти будівництва гідроелектростанцій, здебільшого не однієї, а цілих каскадів.

Так чи інакше, а будь-який задум перетворення природи пов’язаний насамперед з необхідністю вибрати й перемістити величезні маси ґрунту. Земляні роботи виражатимуться в мільйонах, мільярдах, ба навіть у трильйонах кубометрів вийнятої та укладеної землі.

А втім, можна заперечити, що будівельникам давнини теж доводилося мати справу з досить солідними цифрами. Навіть, скажімо, таке не дуже велике будівництво, як залізниця від Москви до Петербурга «це сто мільйонів кубічних метрів землі. Сто мільйонів «за вісім років! І тільки за допомогою лопати й тачки.

Ось інший приклад «з недалекого минулого. Асуанська гребля за обсягом дорівнює сімнадцяти Хеопсовим пірамідам. Вона одна з найбільших у світі. Пропускна здатність на добу-двісті мільйонів кубометрів води. Будівництво гідровузла «до повної здачі в експлуатацію «займе загалом десять років. Яка величезна різниця в масштабах і темпах.

Приблизно століття відділяє ці дві будови: Асуанської греблі та залізниці Москва «Петербург. Замість тачки й лопати з’явився крокуючий екскаватор. Один з найдосконаліших його зразків «роторний. Він розпушує землю і безперервно транспортером подає її куди слід. Екіпаж екскаватора «всього п’ять чоловік, а працює він за двадцять тисяч землекопів.

Але й цього вже стає замало. В задумах інженерів «ще потужніші землерийні машини. Те, на що колись витрачали роки, вони виконуватимуть за кілька місяців, а можливо й тижнів. Панамський канал збудовано за тридцять п’ять років. Конструктори передбачають створити екскаватор, який сам прокладав би такий канал протягом чотирьох років. А йому доведеться вийняти понад двісті мільйонів кубометрів ґрунту!

Прибрати цей ґрунт допоможуть повітряно-реактивні установки. Вихлопний струмінь здатний перекинути кілька тисяч кубометрів землі за годину. Він замінить десятки самоскидів. Ця ж установка може копати канави чи траншеї для труб у найтвердішому ґрунті.