Розділ «ГЕОГРАФІЮ МІНЯЄ ІНЖЕНЕР»

Яке вирішення цих завдань бачимо ми у висунутих нині проектах?

Тунель через протоку здебільшого пропонують прокладати під морським дном. Певного досвіду великих робіт під водою вже набуто, щоправда, вони мали дещо інше спрямування. Так під час другої світової війни англійці проклали нафтопровід по дну Ла-Маншу.

Ми спроможні заглибитися в товщу дна навіть на кількасот метрів. Ми зуміємо зробити підводно-підземний шляхопровід такий широкий, щоб у ньому вільно розмістилися і автомобільна дорога, і кілька залізничних колій. Будуть тут і вентиляційні канали, і дренажні труби, що очищатимуть повітря від вихлопних газів та вогкості. Трасу тунелю треба вибрати з невеликими схилами, які легко долали б електровоз і автомобіль.

Можна уникнути земляних робіт, якщо зібрати тунель з покладених на дно труб, точніше «на донні опори. Такий плаваючий тунель спорядять ще своєрідними плавцями «так званими стабілізуючими поверхнями на зразок рульових, тільки закріплених нерухомо. Тоді труба не коливатиметься, навіть якщо по ній рухатимуться стрічні потоки автомобілів і поїздів.

Сухопутний шлях може бути під водою, але можна й крізь гори прокласти водяну трасу, якщо через перешийок прорубати тунель, а при вході й виході влаштувати шлюзи. Можна провести паралельно ще й залізничний тунель і зробити спільну вентиляцію, вивівши труби на поверхню.

Залишається сказати, що тунель можна прокласти і в крижаній товщі. Це знадобиться тоді, коли люди почнуть освоювати Антарктиду. Вона ховає під своєю крижаною шапкою чимало багатств.

З кригою впоратися легше, ніж з ґрунтом. Треба тільки мати на увазі, що не всі льодовики нерухомі. Отож трасу доведеться вибирати там, де немає загрози зсуву. Все інше роблять так, як у звичайному тунелі. Всередині його можна буде «в разі потреби «збудувати електрифіковану залізницю.

Запроектовано також велетенські мости через протоки «найскладніші інженерні споруди, що вимагають видумки й точного обчислення. їхня довжина «десятки кілометрів, висота над водою «десятки метрів. Щоб спорудити їх, потрібно чимало міцних бетонних опор. Мостами пройдуть автостради та залізничні колії.

В сейсмічно небезпечних районах, де землетруси можуть зруйнувати міст, доцільно спорудити в протоці кам’яну дамбу. По ній буде прокладено транспортну магістраль. Щоб відкрити шлях кораблям, у дамбу вбудують мости.

Споруджуватимуть мости, певно, навіть через широкі затоки й невеликі моря «наприклад, Каспійське. Під Каспієм можна було б прокласти, щоправда, трьохсоткілометровий тунель на зразок того, як метробудівці вирубують шахти під ріками. Міст через Каспій пропонують укласти на понтонних опорах, підтримуваних тросами. А троси, в свою чергу, кріпитимуть до вбитих у дно паль.

Досі таке підводне будівництво ніде не провадилось. Проте вже нині створюють роботів-водолазів, здатних працювати навіть на великих глибинах. Обладнаний механічною рукою і телекамерою, керований на відстані, такий робот зміг би в певних місцях забивати палі. Буде потреба в спеціальних підводних суднах для огляду кріплення та інших споруд на дні. Підводний флот малих і середніх глибин, до речі, вже почали створювати.

Тепер, коли ми з’ясували, хоча й у загальних рисах, які технічні можливості матиме інженер майбутнього, поглянемо, як він їх використав би, де доклав би свого розуму та рук.

Природа не потурбувалася про те, щоб мешканцям різних країн і континентів було зручно спілкуватися. Деяку невідповідність вже пощастило виправити «створено єдину водну магістраль, що з’єднує Біле, Балтійське, Азовське, Чорне та Каспійське моря; прорито Панамський і Суецький канали; прокладено тунелі в горах, що розділяють європейські країни; з’єднано підводним тунелем японські острови Хонсю і Кюсю. Та цього замало, і в задумах інженерів «нові споруди.

Після тривалих суперечок вирішено долю шляху через Ла-Манш, шляху між Францією та Англією. Буде споруджено підводний тунель для поїздів та автомашин.

Не менше, ніж сполучення Англії з континентом, хвилює інженерів і проблема тунелю між Європою та Африкою під Гібралтарською протокою. Те, що слід будувати тунель, а не міст, вирішено давно: в протоці море бурхливе, і шторми знесуть опори. Щоб з’єднати Танжер і Тариф «крайні точки обох континентів, «треба прокласти близько п’ятнадцяти кілометрів тунелю в твердому скелястому ґрунті, на глибині приблизно півкілометра. Вигідно буде прокласти в тунелі й нафтопровід «адже неподалік сахарська нафта! З цим завданням може впоратися навіть сучасна техніка.

Дамбою з мостами, що відкривають прохід для суден, передбачають перекрити Мессінську протоку, з’єднавши острів Сицилію з материком.

Хочуть і далі з’єднувати японські острови: між двома найбільшими з них «Хоккайдо і Хонсю «мають намір прокласти під водою величезну залізобетонну трубу. Вона лежатиме на опорах, поставлених на дно. Від спливання трубу втримають троси. Всередині прокладуть широкий двоповерховий шлях для поїздів та автомобілів.

Розроблено й проект стокілометрового двотунельного каналу, що пройде крізь Кордильєри і, як Панамський, з’єднає два океани. Цим каналом попливуть океанські кораблі. їх поведуть буксирні електровози. Між двома тунелями каналу проляже ще й третій, залізничний, тунель.

Говорити про географію майбутнього можна нині лише в найзагальніших рисах. Чимало буде змін в остаточних варіантах: дещо іншими стануть водні шляхи, не в тих місцях з’являться штучні водоймища, не ті ріки з’єднають каналами, по-іншому «виправлять» морські течії та перероблять самі моря.

Конкретно ми можемо говорити лише про те, що намічають зробити, користуючись засобами сучасної техніки. В подальші плани життя внесе свої корективи.