Вершники на Інгулі

Дубельта… Другий визначним (принаймні для мене) був тим, що був

одружений на Пушкіній (доньці поета), і я декілька разів бачив його

дружину, дуже гарну брюнетку”. Це – фрагмент (і через майже 115 років

потому відомий не всім дослідникам генеалогічного дерева російського

поета) спогадів про Єлисаветград колишнього міського архітектора

А. Достоєвського про Наталію Олександрівну. Які ж шляхи привели сюди із

столиці імперії доньку поета?

Дівчина народилася незадовго до смерті Олександра Сергійовича, тож

його не пам’ятала. Ім’я отримала на честь мами й бабусі. Перше юне кохання

виникло до князя Орлова (згодом – посла у Парижі й Лондоні), але його

батько – шеф жандармів вирішив, що Пушкіна в невістки не підходить. 18

лютого 1853 р., в річницю вінчання своїх батьків, 16-літня красуня Таша (як

її називала мама) вийшла заміж за вдвічі старшого полковника Михайла

Дубельта. Її тестем став начальник штабу корпусу жандармів, керуючий ІІІ

відділенням царської канцелярії генерал-майор Л. Дубельт (1847 р. перед

закладенням палацу Миколою І, останній разом з Орловим і Дубельтом

ув’язнили кирило-мефодіївців, заслали Шевченка в солдати. 1850 р. Кобзар із

Орської фортеці просив Л. Дубельта дозволити йому малювати). Після смерті

О. Пушкіна саме він розбирав його справи та рукописи і згодом, як член

головного управління цензури, виступав проти публікації творів поета: