Вершники на Інгулі

територіально – військовому округові. Командирами служили полковники

С. Єгоров, В. Павлов, В. Архіреєв, О. Гришаков, О. Заболотний, А. Чмутін,

Ю. Воронов, В. Римар, В. Цимбалюк. Ветераном Великої Вітчизняної війни,

як і ряд інших військовослужбовців, був заступник командира бригади

Б. Бахін.

Скульптор В. Френчко, який проходив строкову службу в першій

половині 70-х рр., згадує, що солдати ночували в приміщенні напроти парку,

яке вони “ділили” з ракетниками, щоранку бігали по 10 кіл в парку, а

основний час проводили на території за тодішнім будинком офіцерів по вул.

Шевченка, де були штаб, клуб, інші структури частини.

Офіцери з Кіровограда направлялися до Афганістану після введення

радянського військового контингенту. Влітку 1984 р. туди відбув

сформований в бригаді загін спеціального призначення (доукомплектований

289

особовим складом із технікою з м. Білої Церкви). Структуру батальйону

склали управління, три розвідроти на БМП та БТРах, авторота, батарея ЗСУ-

23-4 (“Шилки”), взводи мінування та зв’язку, медпункт, їдальня, склади.

Отримали нові БТР управління, техніку зв’язку, машини “Урал”.

Завантажили навіть два вагони вугілля, цеглу, піаніно й більярд. Офіцери й

прапорщики, які перебували на квартирному обліку, отримали житло. Про це