Вершники на Інгулі

Я вже тоді розумів, що ця держава приречена: політикам вже не потрібні

були ні армія, ні держава”, – згадував замполіт загону спецрадіозв’язку

В. Токарєв. Далі була участь спецпризначенців у миротворчих батальйонах,

зокрема, в Югославії.

У середині 90-х рр. бригада спецпризначення українських військ була

переформована. У місті мешкає до 200 її ветеранів, ядро найактивніших

складає 50. Вони збираються, зокрема, 2 серпня на день високомобільних

(повітрянодесантних) військ. Того дня дехто з них знову стрибає з

парашутом. Як це робить на восьмому десятку літ О. Заболотний, котрий із

1973 р. був начальником штабу, а в 1976 – 1981 рр. – командиром бригади.

Вересневого дня 2013-го записую цікаві спогади полковника у відставці.

Саме з його останнім призначенням відбувся обмін приміщеннями з

ракетниками. На подвір’ї колишнього “палацу” збудували їдальню, магазин,

чайну (сьогодні б сказали кафе чи кав’ярню), заправку автомобілів (для

переміщення станцій зв’язку і особистого складу). Коли рили котлован для

останньої, натрапили на підземний хід з кам’яним зводом у напрямку Інгулу,

Грецької церкви. Після огляду його архітектором командир наказав

замурувати й знищити вхід, адже там щось небезпечне могло залишитися з

війни. В’їзд до частини по вул. Леніна, який знаходився тоді ближче до

театру, перенесли по інший бік приміщення, ближче до Ковалівки.