Вершники на Інгулі

“Ну чого ви не йдете он до сусідньої частини?” Вони сміються. Голубі

берети, тільники, характер і фізична підготовка справжніх чоловіків робили

спецпризначенців престижними кавалерами. Багато з них одружилися на

кіровоградках, залишилися в місті”.

288

(Із розповіді автору книги командира 9-ї бригади спеціального

призначення 1976 – 1981 рр. О. Заболотного. 10 вересня 2013 р., м.

Кіровоград.)

1962 р. створено 9-ту окрему бригаду спеціального призначення. Уже

наступного року за успіхи в бойовій та політичній підготовці частину було

нагороджено прапором. Бригаду відзначили грамотою військової ради

Київського військокругу, серед спеціальних частин якого вона завойовувала

перехідні призи, визнавалася кращою. На навчаннях кіровоградці

демонстрували високі професійний рівень та польову виучку.

У бригаді готувалися групи (по 7, 14 бійців) першої черги, чиїм

головним завданням на випадок війни було з’ясувати місця знаходження

ворожих ракет із ядерними боєголовками, великих штабів та їхнє знищення.

Частина була кадрована, окрім кількох загонів, інші мали складати

приписники (“партизани”). Бригада підпорядковувалася безпосередньо

Головному розвідуправлінню (ГРУ) Генштабу Міноборони СРСР,