Вершники на Інгулі

(переривалися, коли була запланована їзда). Після сніданку о 13 год. юнкери

йшли на стройові заняття (гімнастика, фехтування, вольтижирування,

окомірне визначення відстаней, стрільба з гвинтівки та прийоми шашкою). О

16 год. (після молитви в їдальні) обідали (2 блюда), потім відпочивали.

(Якщо не було 2 – 3-разових репетицій на місяць, то – до чаю (і гречаної

каші) о 20-й годині.) О 21-й год. сурмач закликав на молитву, перед котрою

відбувалася перекличка і оголошення наказів по училищу та розпорядження

по ескадрону. Перед сном юнкери могли посидіти в курилці чи буфеті,

279

пограти на роялі.

Наприкінці весни особовий склад училища виїжджав у табір на Інгул

напроти Балашівки. Тут здійснювалися виїздка молодих коней, піші та кінні

(в полі) навчання. Наприкінці червня юнкери вирушали на кількатижневі

маневри. На початку серпня здійснювався випуск старшокурсників.

У другій главі “Нарису” розповідається про кадровий склад закладу.

Зокрема, подано відомості про начальників училища дещо по-іншому, ніж

наведені нами на підставі вітчизняних публікацій. Першим начальником

училища вказано в 1864 – 1879 рр. Третьякова, в 1879 – 1885 рр. – Ринкевича,

в 1885 – 1891 рр. – Сахарова, в 1891 – 1896 рр. – Литвинова, 1896 р. –

Сухотіна, в 1897 (в іншому місці – 1896) – 1904 рр. – Самсонова. Можливі