Вершники на Інгулі

організованої армії, побоювання впливу козацтва призвели до припинення його

фінансування Центральною Радою, а потім і ліквідації виконуючим обов’язки

військового міністра навесні 1918 р. Втім досвід, набутий в сотнях, куренях і

кошах, українці використовували в боротьбі за незалежність України в

гетьманських, петлюрівських, холодноярських та інших частинах.

У грудні 1917 р. І. Полтавець-Остряниця виїжджає з П. Скоропадським

із Білої Церкви на лінію оборони Шепетівка-Козятин-Вапнярка. Того місяця

перший вирішує виділити кілька тисяч козаків командувачу військ ЦР

Ю. Капкану для захисту Києва від російських більшовицьких військ.

Ю. Тютюнник згадував, як до нього в Звенигородку прибули

П. Скоропадський та І. Полтавець після захоплення Києва муравйовцями.

Із Полтавцем-Остряницею та ад’ютантом Зеленевським Скоропадський

приїхав 29 квітня 1918 р. на з’їзд, де його обрали Гетьманом України.

Наступного дня полковник інспекції військових шкіл при Головній шкільній

управі військового міністерства В. Євтимович, прибувши на представлення

П. Скоропадському, спочатку зустрівся з Генеральним писарем Власної

канцелярії Гетьмана І. Остряницею: “Це був великий знавець придворної

етики і звичаїв-побутовщини з часів давнішньої Гетьманщини й під цим

оглядом надавався ліпше на головного церемоніймейстера, ніж на

генерального писаря. Того дня виглядав так, як на його думку це випадало