Вершники на Інгулі

(Слобожанщина).

Після зречення влади П. Скоропадський перебирається до Німеччини

201

зі своїми найближчими сподвижниками, у т. ч. І. Полтавцем. Ось як в

еміграції гетьман охарактеризує свого колишнього підлеглого: “Без сумніву,

він зіграв роль в цей політичний момент. Багато його переоцінювали то в

кращий, то в гірший бік. Насправді ж це загалом була розумна людина,

великий український ентузіаст, гетьманець, надзвичайно честолюбивий,

авантюрист… Дуже високої думки про себе, дійсно чудово говорив і володів

пером та досить непогано малював. Часто хотів грати роль йому не під силу,

дуже піддавався похвалам”. На таку оцінку, очевидно, вплинуло

розходження в еміграції учорашніх однодумців у поглядах на шляхи

подальшого політичного українського руху. 1920 р. у Берліні Полтавець-

Остряниця очолив організацію українського козацтва.

Чекіст П. Пташинський згадував: “У червні 1921 р. … при допомозі

підрозділів 25-ї стрілкової дивізії належало здійснити операцію з ліквідації

бандитизму в Холоднім Яру і отаманів Чучупаки, Заболотного, Полтавця-

Остряниці, Івана Гребенюка”. Наступного місяця відбулися переговори

уповноваженого ЧК з Чучупакою та Полтавцем-Остряницею. Це дало

підстави Р. Ковалю писати про нелегальне прибуття із-за кордону саме