Вершники на Інгулі

Козацькі сотні об’єднувалися в курені, які діяли, зокрема в

Кальниболоті (нині – Новоархангельський район) та Добровеличківці. У

першому отаманом був С. Гризло, другий виник 27 грудня 1917 р. з

ініціативи “просвітян” на чолі з Д. Хорунжим, випускником місцевої

міністерської школи, який мав за плечима досвід світової війни. Козаки

підтримували зв’язки із сусідніми волосними центрами в Піщаному Броді,

Добрянці, Липняжці, Тишківці. Серед старшин куреня, який базувався у

198

колишньому маєтку поміщика Ревуцького (Добровеличківка), були

майбутній керівник Холодноярської організації Г.Нестеренко, уродженець

Карлівки Єлисаветградського повіту, прапорщик Д.Лимаренко, який згодом

стане головою Філадельфійського відділу Союзу українських ветеранів у

США. На початку 1918 р. козацький дух Калнишевського, Мазепи, Лелеки,

Завади, їхніх сподвижників пробуджується і в Єлисаветграді, де 14 (27) січня

українці міста збираються, щоб створити осередок вільних козаків. 700

козаків Вікторштадтського (нині – Маркове Добровеличківського району),

Глодоського (Новоукраїнський район) та Добровеличівського куренів

проголосили створення Козацько-селянської армії Єлисаветградського й

Уманського повітів (командир – отаман марківських вільних козаків

Кульчицький, начштабу – марківський учитель Бондаренко). Професор