Вершники на Інгулі

на чолі з командиром брав участь у віншуванні гетьмана на Софіївському

майдані. Служив командиром Власного конвою (реорганізований дивізіон)

190

гетьмана. Але він, за спогадом Скоропадського, “першим із мойого штабу

пішов проти мене після моєї декларації про федерацію з Росією…”. Восени із

старшиною конвою організовує антигетьманську змову з метою збройного

виступу під час загального повстання проти гетьмана.

За Директорії командує Кінно-Гонецьким полком штабу Дієвої армії

УНР. Із ним Аркас брав участь у боях на Чернігівщині, під Києвом на рубежі

1918 – 1919 рр. Був комендантом мосту на Дністрі, через який українські

війська переходили до Румунії, командував 2-м кінним полком

ім. М. Залізняка (згодом Переяславським). На чолі останнього, зокрема, 14

вересня взяв ст. Затишшя під Одесою, яку охороняла добровольча частина

під командуванням знайомого Аркаса по училищу ротмістра Ляшкова, який

при цьому застрелився. Це була перша помітна перемога українців над

білогвардійцями. Незгода з курсом керівництва Директорії на спілку з

Польщею зумовила відмову йти в Перший зимовий похід в Наддніпрянську

Україну, приєднавшись із полком до Української Галицької армії, яка, втім,

уклала союз із денікінською армією. На чолі 1 Галицького кінного полку

перейшов кордон, назавжди покинувши рідну Велику Україну. Мав кілька