Вершники на Інгулі

поранень, нагороджений рядом орденів, георгіївською зброєю.

В еміграції Аркас мешкав у Станіславі (тепер – Івано-Франківськ),

який входив до Польщі, був директором, режисером і актором народного

театру в Ужгороді (Чехословаччина). Слідом за вихідцями з Центральної

України М. Садовським та О. Загаровим М. Аркас зробив помітний внесок у

розвиток українського театру в Закарпатті. Тут він ставив п’єси чи грав ролі у

“Запорожці за Дунаєм” (С.Гулака-Артемовського), “Страшній помсті”

(С. Черкасенка), “Циганці Азі”, “Марусі Богуславці”, “Ой не ходи Грицю”

(М. Старицького),

“Одруженні”

(М. Гоголя),

“На

першій

гулі”

(В. Васильченка), “Про що тирса шелестіла” (С. Черкасенка), “Чорній

Пантері і Білому Ведмеді” (В. Винниченка), “Наталці Полтавці”

(І. Котляревського), “Пошилися в дурні” (М. Кропивницького), “Катерині”

191

(М. Аркаса). Добрі відгуки мала гра його дружини Надії. Помер М. Аркас

1938 р. в Хусті. Через 2 дні у місцевій пресі йшлося: “… Борець, герой-