Вершники на Інгулі

181

ОЧІЛЬНИК ЕМІГРАЦІЙНОГО ШТАБУ СКОРОПАДСЬКОГО

(БОРИС ГОМЗИН)

Виходець із дворян Санкт-Петербурзької губернії, які мали землі у

Балтському повіті (частково охоплював і землі теперішньої Кіровоградщини)

на Поділлі, Б. Гомзин (7.6.1887 – після 1960) закінчив почергово

єлисаветградські класичну гімназію та кавучилище (1908 р.). Служив

офіцером 9-го гусарського полку. У Першу світову війну штаб-ротмістр

командував у Балаклеї ескадроном 5-го запасного кінного полку. В листопаді

1917 р. полк було українізовано, на його чолі став підполковник Гомзин. У

січні 1918 р. більшовики, захопивши Балаклею, розформували частину. З

цього часу по березень 1920 р. військовик служить у курені Гайдамацького

Коша Слобідської України. В гетьманській армії обіймав посади ад’ютанта і

начальника канцелярії коменданта Харкова. За УНР служить начальником

оперчастини штабу Правобережного фронту, старшиною для доручень при

Військовому міністерстві, помічником командира 1-го пішого рекрутського

полку, командиром кінного дивізіону 6-ї Січової дивізії, помічником

начальника розвідувального відділу Генштабу Дієвої армії УНР.

У 1921 – 1923 виконував функції віце-директора департаменту пошт

УНР. В еміграції Борис Володимирович мешкав у Львові. Потім переїхав до