Вершники на Інгулі

покладалася на українські частини. У резолюції містилося прохання до

командира 8-го запасного кавалерійського полку призначити перевибори

полкового комітету та видати наказ про українізацію полку, згідно постанови

загальних зборів від 29 вересня. Військові вказаного полку, які не бажали

служити в українізованих частинах, мали повідомити про це протягом 3-х

днів. 29 жовтня вказане рішення включив до наказу № 362 командир 8-го

запасного кавполку полковник Попов, оголосивши про українізацію полку.

Я. Тинченко пише, що Г. Адамович був командиром указаного полку,

зі складу якого виділив 1-й Козацький Вільної України полк військ ЦР, на

чолі котрого 30 листопада прибув до Києва. С. Волков називає Г. Адамовича

полковником, командиром 8-го запасного кавполку, наприкінці 1917 р. –

українізованого 1-го кінного полку. 12.02.1918 р. він призначається

тимчасово виконуючим обов’язки начальника постачання військ Центральної

Ради. За Скоропадського служить начальником 12-ї кавалерійської (4-ї

кінної) дивізії. У др. пол. 1918 – 1919 рр. – голова ремонтних комісій із

поповнення армії кінським складом. Навесні 1920 р. Григорій Дмитрович

служить начальником кінного відділу запасної бригади 6-ї Січової

стрілецької дивізії, потім прибув до Києва для формування 7-ї запасної

бригади Дієвої армії УНР. Влітку був штаб-старшиною Головного

управління персонального складу Військового Міністерства УНР.