Вершники на Інгулі

маєтку Зеєля під Бобринцем, поки не прибула основна частина загону на чолі

із вищеназваним Князєвим (1922 р. чекісти згадуватимуть одного з

організаторів українського підпілля в Єлисаветградському повіті,

петлюрівського офіцера Григорія Князєва, який очолював групи в районі

Ставидла – Миронівки – Володимирівки – Обознівки – Лелеківки – Сентово

– Ясинуватки, був заарештований у справі “Щирі”). Останній, як і Нетреба,

був поранений в руку у переможній атаці. Невдовзі до Єлисаветграда

прибули 59-й Люблінський і 60-й Замосцький українські полки 15-ї піхотної

(майбутньої 2-ї Херсонської української) дивізії, розташувавшись у

московських казармах напроти жіночої гімназії. Їх очолювали полковники

Терлецький і Жеврецький.

25 травня Палацовою і В. Перспективною вулицями марширували

австрійські війська. На розі Палацової та Миргородської парад приймав

начальник дивізії зі своїм штабом. За невиконання вимог австро-угорців

ними було усунено з посади міського голову С.П. Крамаренка (в. о. голови

став Л.В. Панасюк). За декламування зі сцени під час любительського

спектаклю в театрі вірша, “спрямованого проти німців”, було заарештовано

сина українського кавалерійського полковника Зубова. Його мали передати

159

австро-угорському військово-польовому суду за “порушення громадського