Вершники на Інгулі

хлібом-сіллю, зі щирою душею і золотим серцем”.

У міських театрі й парку Єлисаветграда грав стрілецький оркестр.

Студенти, інтелігенти у військовій формі влаштовували аматорські вистави,

у яких брали участь і місцеві сільські дівчата. При цьому вони

співпрацювали з “Просвітою”. У міському саду стрілецький театр ставив

“Шельменка-денщика”, “Сватання на Гончарівці”, “Наталку-Полтавку”.

Неподалік саду на спортивному майданчику відбулося три гри місцевого

футбольного гуртка із західноукраїнцями. У жовтні австро-угорське

командування вивело УСС з Наддніпрянщини. Із щирим смутком

проводжали єлисаветградці карпатських побратимів. Добре згадували своє

перебування на Інгулі й галичани. В умовах, коли в назвах вулиць

(Карабінерна і В.Пермська) Кіровограда увічнено військові частини армії

імперії Романових, які брали участь у ліквідації Запорізької Січі та

гайдамацтва, є сенс вивчити можливість появи вулиці Українських січових

стрільців.

1 липня загін українців зняв із приміщення міськуправи червоний

прапор, залишивши національний. “Голос Півдня”, пославшись на київське

“Відродження” повідомив про панахиду – маніфестацію по народному

борцеві гетьману Івану Мазепі в Софіївському соборі і на сусідньому

майдані в річницю Полтавської битви, з нагоди чого було ухвалено відозву