Вершники на Інгулі

зовнішніх знаків колишньої російської армії: погонів, кокард, петлиць,

ґудзиків, лампасів, зброї, які, не дивлячись на всі накази військового

міністерства, носились на вулицях Єлисаветграда і в повіті офіцерами,

солдатами, сестрами милосердя і чиновниками.

У зв’язку із розформуванням колишніх частин Російської армії

офіцери і класні чини за рішенням міської влади мали звільнити квартири або

розраховуватися за проживання у них з їх власниками. Із цього приводу

висловив у пресі стурбованість В. Литвинов, зауваживши, що серед вказаних

офіцерів, які мали звільняти й житло для німців, були і недавні оборонці

міста. Редакція додала до цього, що з-поміж них був і льотчик, який тоді під

обстрілом

бомбардував

позиції

“анархо-більшовиків”,

захищаючи

Єлисаветград. На це член управи П. Панасюк відповів, що міськуправа немає

казенних коштів для вирішення житлової проблеми колишніх військовиків.

Через кілька тижнів, у квітні, замість німецьких прибули австрійські

155

частини, розташувавшись в кавучилищі. Там же в цей час проводилися