Вершники на Інгулі

репетиції створеного під егідою “Просвіти” українського хору. У місті

з’явився особливоуповноважений міністерства внутрішніх справ УНР

Базилевич, який призначив повітового комісара Г.В. Дахно (згодом

затверджений МВС), заступником котрого став екс-голова Одеської морської

ради В.М. Пилишенко. Створюється громада студентів-українців. Почала

виходити україномовна газета “Новий шлях” (редактор О. Семененко).

Австро-угорська комендатура просила міськуправу виділити місце біля

театру для влаштування кіоску українських книг. У середині квітня міська

дума вирішила вивісити поряд з червоним український національний прапор

за пропозицією обласного комісара української республіки С. Комірного.

Згодом у документах ЧК, як комендант (чи комісар) повіту згадується

П. Трохименко. В послужному списку полковника О. Карпенка від травня

1918 р. вказано, що він був в. о. начальника ЄКУ по 13 березня того року,

коли став головою ліквідаційної комісії училища.

Особливий інтерес щодо останнього періоду історії ЄКУ викликає

публікація в “Голосі Півдня” за 27 квітня в рубриці “Пригода”: “Каса

юнкерського училища, “реквізована” військово-революційним комітетом,

після втечі комітету, виявилась якимось чином у духовному училищі (тепер –

ЗОШ № 14. – С.Ш.). Міліція взяла касу під охорону в районі. Учора каса була

відкрита. У ній виявилося на 15000 крб. діамантів, які належать колишньому