Вершники на Інгулі

Андрусю, Буту, Куцому… Це – один із наслідків започаткованої понад дві з

половиною сотні років царицею Єлисаветою Романовою колонізації

центрально-українських

теренів.

Депортація

корінних

мешканців,

мілітаризація, відбирання земель у їх господарів, кріпацтво, ліквідація Січі та

Гетьманщини уже за перші 100 років зупинили, відкинули назад розвиток

краю у національному, культурному, освітньому та інших напрямках.

Породивши байдужість до результатів своєї праці у селян, розкладаючи

мораль прибулих (та їх нащадків) з інших земель поміщиків та військових,

17

які виходили із середовища землевласників і до них поверталися.

Військове містечко, корпуси якого стануть в Єлисаветграді

найвищими на тоді, першими триповерхівками, історія

котрих

висвітлюватиметься в цій книжці, було покликане до життя базуванням тут

штабу військово-адміністративного управління регіону. Ознайомимося з його

структурою, складом, в якому були й перші господарі новобудови.