Вершники на Інгулі

німецька кров. Донька Петра І мала литовське коріння по матері та іноземне

ім’я Єлисавет (від якого й пішла назва Єлисаветград). Катерина ІІ була

німкенею, і її нащадки на троні одружувались на німкенях. Тож за родовим

походженням царі Павло, Олександри й Миколи були значно більше

німцями, ніж росіянами.

Домінування вихідців із зарубіжної Європи, їх нащадків

спостерігалося в керівництві другого резервного кавалерійського корпусу,

представники якого організовували, контролювали будівництво військового

містечка на Ковалівці, потім служили й мешкали в ньому. Серед них,

головних осіб, практично не зустрічаємо етнічних росіян, чию армію й

19

імперію вони представляли на Інгулі.

У 1835 – 1850 рр. командиром 2-го резервного кавалерійського

корпусу служив генерал від кавалерії барон Д. Остен-Сакен, учасник всіх

загарбницьких та оборонних воєн Росії з 1812 по 1855 р. В “Історичному

нарисі м. Єлисаветграда” йдеться, що йому, як корпусному командиру і

начальнику військового поселення, місто завдячує будівництвом, зокрема,

міських присутніх місць, великого мосту через р. Інгул, розведенням міських

садів і бульварів, засадженням деревами передмістя та В. Пермської й

Петрівської (тепер – Шевченка) вулиць, початком брукування. 1864 р. він