Вершники на Інгулі

НІМЦІ НА ІНГУЛІ

“Успіхи по службі німців, звичайно були сумними для національного

самолюбства [росіян. – С.Ш.] і частково пояснюються чіпкістю німецької

породи, але, правду кажучи, в той час, як росіяни [гусари. – С.Ш.] більше

займалися биттям євреїв, пиятикою і картами, німці дисципліновано

виконували свої службові обов’язки. Вони отримували у себе в краї і краще

домашнє виховання. За акуратність їх, здається, власне і не любили…”.

(Скальковскій К. За годъ: Воспоминанія. Историческіе очерки. –

Публицистика. – Всячина. – Дневнікъ. – Меланхолика. – Путевыя

впечатленія. – С.-Пб., 1905.)

У Єлисаветграді знаходилося керівництво перших восьми (із усього

12-и) округів Новоросійського військового поселення. Начальником цих

округів був командир 2-го резервного кавалерійського корпусу,

підпорядкований інспекції резервної кавалерії в Кременчуці. До штабу

входили, зокрема, начальник, черговий офіцер, два старших ад’ютанти,

офіцер підрозділу топографів, інженерний офіцер, обер-аудитор, бухгалтер,

старший лікар. При штабі діяла друкарня для своїх офіційних документів.

Службовців до неї набирали із кантоністів, менш здібних до стройової

служби, більш здатних до вивчення предметів. Корнет, поет А. Фет до і під

час будівництва військового містечка служив ад’ютантом корпусного