Вершники на Інгулі

новообраної міської думи. Серед його колег були М. Левитський, В. Харцієв,

В. Панасюк, Г. Журбинський, Г. Волохін (міський голова), Ю. Тобілевич,

О. Тарковський. Олександр Васильович, зокрема, 1918 р. очолював

трамвайну комісію, був представником гласних у відносинах з німцями. У

жовтні 1919 р. у якості члена міської управи він робив доповіді про

позашкільну освіту, відкриття школи соломоплетіння, керував комітетом

вечірніх технічних курсів, обраним (за 10 місяців до того) загальними

зборами товариства поширення технічної і професійної освіти, головував на

засіданнях міськради із позашкільної освіти. 1919 р. до помешкання Гусєвих

на розі В. Донської та Олександрівської вул. (до речі, вони мали ще будинок

на Соколовських хуторах), щоб легше долати тяжкі часи, перебралися

101

Тарковські, наймолодший представник яких Арсен стане відомим

письменником, батьком кінорежисера Андрія Тарковського. В лютому

1928 р. газета “Червоний шлях” у матеріалі “Згасла культурна сила” до

смерті О. Гусєва писала, що його ім’я багато говорить робітникам, педагогам,

будівельникам Зінов’євська. У радянський час кавалер ордена Трудового

червоного прапора “завідує профобром, організує робітничі курси, створює

робітничий технікум, читає лекції в клубах і на робітничих зборах, навіть

пише інсценування на смерть Леніна для малих вечорів”, очолював