Вершники на Інгулі

неподалік паркану з боку Училищного пров. та кам’яної будови, покритої

деревом.)

1911 р. міськуправа вимагає від інженерного відомства ліквідувати

94

звалище гною між парком і плацом училища. Відновлюється суперечка за цю

територію. У судовій справі міститься довідка, де вказано, що за “Височайше

затвердженим” 1855 р. планом між бульваром і тиром існувала вулиця

(проїзд), котра з’єднувала Кавалерійську та Бульварну вулиці. 1912 р. місто

звинувачує військове відомство у захопленні цієї території та вимагає її

повернення. Це аргументувалося, зокрема, тим, що проїзд існував весь час

для загального користування й лише за кілька років до цього його перекрила

огорожею інженерна дистанція (наступного року перетворена в квартирне

відомство). Наприкінці проїзду біля Бульварної вул. знаходилася будка і

стовп для афіш, встановлені містом. Управа вимагала знесення загороди для

забезпечення вільного проходу городян між парком і плацом. Тоді

розглядалися, зокрема, варіанти обміну проїзду на іншу територію, яка мала

відійти місту.

1914 р. влада подала судовий позов на спірну ділянку (проїзд, прохід,

провулок). У ході слідства опитувалися старожили мікрорайону. Член суду

В. Шуйський свідчив, що майже 40 років тут був проїзд. Він та кілька інших