Вершники на Інгулі

академії Генштабу, кавалер орденів св. Станіслава 3 ст. і св. Анни 3 ст.

О. Литвинов, який до цього командував кавалерійською дивізією. Згодом він

стане генералом від кавалерії, 1918 р. піде служити до Червоної армії. Серед

тих, хто керував училищем найдовше, був полковник О. Самсонов.

В обласному краєзнавчому музеї зберігається пам’ятний жетон

училища, на якому вигравійовані прізвища п’яти начальників ЄКУ. Другим

після О. Самсонова значиться Л. де Вітт. Цей генерал-майор очолював заклад

під час російсько-японської війни 1904 – 1905 рр. Третім у жетоні вказано

прізвище О. Моріца. Його керівництво училищем прийшлося на першу

російську революцію 1905 – 1907 рр. Унікальність біографії майбутнього

генерал-майора полягає в тому, що він обрав військову кар’єру після

97

отримання освіти в університеті м. Дерпта. До Єлисаветграда військовик

закінчив ще й Миколаївську академію Генштабу. У той час, коли він керував

підготовкою кавалеристів у місті на Інгулі, начальником Тверського КЮУ

був генерал-майор О. Новиков, якого й призначили 1907 р. на його місце. У

Першу світову війну він командуватиме кавалерійськими дивізією, корпусом.

У добу радянської влади очолював Західну армію, Московське топографічне

училище, репресований 1931 р. у сфальсифікованій справі “Весна”. А на

посаді начальника ЄКУ 1910 р. його замінив генерал-майор В. Петерс із