Вершники на Інгулі

нарисі

м. Єлисаветграда”. – “У відповідь на клопотання міського управління

тодішній командувач військами одеського військового округу, генерал

Семека повідомив, що міське управління, якщо вважає вищевказаний

бульвар і парк власністю міста, то щоб шукало… підтвердження судовим

порядком і що клопотання міста про не побудову тиру у парку також не може

бути задоволене”. Внаслідок цього гласні міста 11 квітня того року ухвалили:

“у справі про самовільне захоплення інженерним відомством міської землі

під парком, бульваром, гаєм і бараками … уповноважити міську управу

терміново подати до інженерного відомства позов про вилучення міської

землі, визначивши суму позову в 25000 крб.” Втім, кількарічний процес місто

програло, виплативши велику суму судових витрат.

Очевидно, під впливом позиції міської влади “Єлисаветградський

Вісник” у травні 1880 р. писав, що інженерний парк влітку напевне, не буде

місцем прогулянок публіки, хоча й є для цього найзручнішим місцем.

Причинами цього називалися занедбання та влаштування тиру, який приніс

великі незручності. Прекрасний Палацовий бульвар та парк навесні

відвідувало мало городян, для котрих уже не звучала, як раніше, військова

музика на плацу. “Влітку з настанням ночі бульвар і парк притягують жінок,

які торгують собою. Дуже бажано, щоб поліція знайшла можливість