Вершники на Інгулі

лише спірної ділянки, а й прилеглих частин Кавалерійської та Палацової

вулиць, хоча й отримувало за них плату. Для проходу городян

використовувався бульвар, а проїзду – Палацова вулиця або Училищний

провулок. Зазначимо, що в новому манежі на поч. 1907 р. обирали виборців

депутатів Держдуми Росії.

Спірною територією могла пройти частина вулиці. 1911 р. група

домовласників Петрівської та прилеглих до неї вулиць звернулася до

міськуправи з проханням продовжити її через двір училища повз манеж до

перетину з Кавалерійською вул. На їх думку, це розвантажило б

В. Перспективну і Палацову вул. Прямішим і безпечнішим стало б

сполучення центру міста із залізничним вокзалом та Ковалівкою. Із

Петрівської відкрилася б гарна перспектива на Кавалерійський бульвар і

Ковалівку, “закриті тепер незграбним казарменим приміщенням”. Автори

93

заяви Соколов-Бородкін, Яскульський, Громадзська, Лейбкінд, Каренко,

Додін, Паученко, Крижанівський, Венгловський, Осмьоркін та ін.

проаналізували план міста, дійшовши висновку: ще при розбивці вулиць

продовженням Петрівської мимо Ковалівської церкви, вірогідно, мав стати

Покровський провулок. (Це дотично підтверджує знаходження на одній осі

манежу і церкви.) Наступного року вони повторили клопотання, яке міська