Вершники на Інгулі

ліквідувати неподобства…”. У липні знову йшлося про запустіння

інженерного саду (парку). У цей час його зняв Перримонд, у котрого взяв у

оренду утримувач бульварних будок Мар’яні.

92

1880 р. міськуправа ставила вже питання про закріплення за нею всієї

території – плацу, парку і гаю. Але суди в Єлисаветграді, Одесі, Києві 1881,

1882, 1886 і 1888 рр. відхилили позови. Тож від самого заснування

кавалерійське училище, а в час перебування тут – і військова прогімназія,

використовували плац і парк як власність свого військового казенного

відомства. Згодом виникла ще одна земельна суперечка – за провулок

(проїзд, прохід) між плацом і парком.

10 вересня 1905 р. “Голос Півдня” повідомив, що міська влада

виділила місцевому відділу товариства охорони народного здоров’я для

влаштування дитячого садка ділянку міської землі між парком інженерного

відомства і плацом юнкерського училища. Це викликало супротив

керівництва ЄКУ, яке доводило, що вказана територія передана юнкерському

закладу з побудовою нового манежу 1900 р., до котрого цим провулком

проїздили вершники. Тут вони шикувалися, брали перешкоди. Училище

турбувалося про стан цієї території, чистило траву, вирівнювало землю.

Місто ж, за твердженням генерал-майора Петерса, не впорядковувало не