Вершники на Інгулі

реальної школи. Ми вдавали з себе або оригіналів, або запорожців… Взимку

ми з Андрієм в самих сіреньких літніх блузах, з люльками в зубах, гуляли на

бульварі”. Водночас існували проблеми санітарного стану. В описі міста на

1913 р. читаємо: “Палацовий бульвар або, так званий, Ковалівський

знаходиться у віданні інженерного відомства. До літніх канікул вранці на

плацу бульвару проходять навчання юнкерів Кавалерійського училища.

Слугує також для гуляння обивателів. Про бульвар мало турбуються і він

дуже запилений”. 1913 – 1914 рр. комісія керівників середніх навчальних

89

закладів, підтримувана окружним освітянським керівництвом, активно

ставить питання перед міською владою про влаштування спільного

майданчика для гімнастичних вправ, ігор та прогулянок учнів. Існуючі сади

та сквери для цього не підходили. Єдиний майдан – кавалерійський плац,

використовуваний юнкерським училищем для вправ у верховій їзді,

знаходився в антигігієнічному стані, як місце для гри дітей. Розпушена

копитами коней земля перетворювалася в багно або пил залежно від погоди,

писав голова комісії Я. Кобець.

На початку Першої світової війни старий манеж та плац відвели для

мобілізованих солдатів і ополченців. Після їх звільнення, комісія закладу

склала 11 вересня 1914 р. акт збитків, завданих приміщенням та потрійній