Вершники на Інгулі

гуртків, мандрівних оперет, труп М. Кропивницького, М. Старицького,

М. Садовського і П. Саксаганського, виконавиці всіх головних ролей і партій

українського репертуару другої половини ХІХ ст. М. Тобілевич та юнкера

кавалерійського училища Й. Шевченка, родича Кобзаря.

Гнучка, статурна, трохи вища середнього зросту, добре вихована (у

сім’ї, школі та гімназії), за оцінкою другої дружини Карпенка-Карого Софії,

щира, лагідна, проста, весела дівчина не могла не привернути уваги юнкера,

який “познайомившись з родиною Івана Тобілевича, став його частим гостем.

Йому подобалося те, що у Тобілевичів збиралися цікаві поступові люди, які

прагнули культури для українського народу, і що там він міг почути читання

нових книжок і взяти участь у родинних концертах”. Щосуботи юнак бував у

будинку Тобілевичів на Знаменській (тепер – Тобілевича) вулиці. Там

відбувалися справжні вечори української творчості, часто переслідувані

71

царською владою. І, як згадував П. Саксаганський, “починались співи

гуртом, коли збиралося багато, а більше співала сестра Маруся, Шевченко...”.

І тоді в молодих голосах над Чечорою, від пагорба із Знаменською церквою у

бік Інгулу і степу, єдналися їхні палкі серця. Марія і Йосип брали участь у

спільних репетиціях і прем’єрній постановці “Вечорниць” в клубі

громадського зібрання. На груповій фотографії учасників “Вечорниць”