Вершники на Інгулі

Єлисаветградського кавучилища, вів на Черкащині перемовини щодо

звільнення родичів Кобзаря з кріпацтва. Тоді він міг вперше побачити малого

Йосипа. То ж, можливо, з часом саме Микола Дементійович порадив

72

хлопцеві вступати до кавалерійського юнкерського училища в Єлисаветграді.

Навчався тут Й. Шевченко у 1872 – 1874 рр. П. Саксаганський згадував, що в

цей час у місті виник гурток літературно-обдарованої молоді за участі

Тобілевичів: “Оце тоді, за проводом брата Івана, ми почали перекладати

Гоголя… У нас вийшла газета… Співробітниками були брат Микола,

Грабенко, я, Дяченко і Шевченко Йосип Варфоломійович, що тоді вчився у

військовій школі”.

“Місцевий самоук поет Гріненко на користь училища видав збірку

віршів з додатком витягів із звіту училища”, – писав П. Рябков про вихід

1875 р. в Єлисаветграді книги Й. Шевченка (за підписом І. Гріненка) “Дещо

із перекладів і самостійних творів” з метою благодійної підтримки

ремісничо-грамотного училища, накладом 1200 примірників. Коментуючи

причину того, що Йосип “заховався за псевдонімом” дослідник Г. Зленко

пише: “літературні вправи військових, тим паче курсантів (вживаючи

сучасний термін), до революції зовсім не заохочувалися. Широко відомо,

скажімо, як жорстоко поплатився за перше опубліковане оповідання