Вершники на Інгулі

Сама б заснула коло них,

Бо нічого. Поклала мати

Та сна нема…

Маленьких діточок своїх,

Рецензент збірки, в якій звучали і мотиви просвітництва, моралі,

нерозділеного кохання, писав: “Є у п. Гріненка поезії, котрі свідчать, що в

голові його ворушиться ідея, бажання допомогти убогому життю народному,

і автор деколи каже своє слово про ту допомогу… Гріненку, приміром,

здається, що у нашого народу на Україні є воля й подостаток землі, а що

народ живе убого тільки через те, що він темний, що у нього нема просвіти,

селах – і життя народу покращає. Автор, видно, негаразд придивився до

народного життя… і думає, що сільськими школами може запомогти сьому

лиху. Нема слова проти того, що школа й просвіта приносять користь

народові, та тільки не такі школи,не така просвіта, які панують тепер на

Україні”. Ця рецензія вийшла 1875 р. у львівській “Правді”, яка наступного

року тут же видрукує “Споминки про Тараса Шевченка” Варфоломія

Шевченка, записані і відредаговані, вірогідно, його сином. Додамо, що на

останніх сторінках збірки вмістило свою рекламу товариство для поширення

грамотності і ремесел. Воно ж і батько Йосипа фінансували видання.

Поруч із поезією Йосип захоплювався музикою і, навіть, мав намір