Вершники на Інгулі

В умовах зросійщеного, імперсько-мілітарного навчально-виховного

68

процесу в кавалерійському училищі частина юнкерів шукала можливості для

проведення вільного часу в українському громадському середовищі міста.

Його ауру формували, зокрема, деякі чиновники повітових установ,

переведених із Бобринця, звідки перебралися і аматори-театрали. Важливий

внесок у відродження національно-культурного життя після десятиріч

військово-казарменого застою зробив викладач юнкерів, штабс-капітан

Микола Федоровський.

До наших днів, на жаль, не зберігся колишній будинок громадського

зібрання по вул. Дворцовій, як і меморіальна дошка на ньому, яка

повідомляла, що там з 1869 р. виступав любительський театральний гурток,

заснований Карпенком-Карим і Кропивницьким, а 1875 р. вперше було

поставлено “Вечорниці” Ніщинського. Серед учасників тієї постановки – П.,

М. та Л. Ніщинські, М. Кропивницький, М., І., П. та М. Тобілевичі, юнкери

Шевченко (племінник Кобзаря), Ліхтанський, Хвостов, Гейціг, Білявський (та

ще кілька невідомих), донька унтер-офіцера, вчителька П. Дворецька, син

священика Успенського собору П. Левитський (зять Ніщинського),

М. Федоровський. Останній згадував:

“У самому училищі (ремісничо-грамотному. – С.Ш.) було чудово