Вершники на Інгулі

налагоджене викладання співів учителем О.М. Богдановим. Відомий

Слов’янський, що тоді їздив зі своїм хором по Росії й за кордоном,

захоплювався деякими голосами й прохав оддати їх до його хору. Шкільний

хор гаразд співав і в церкві. Ми робили мандрівки сусідніми селами та

співали там по церквах… Відома п’єса для співу Ніщинського “Вечорниці”

була написана ним спеціально для любителів нашого хору”. “Вечорниці”,

написані П. Ніщинським до драми Т. Шевченка “Назар Стодоля”, готували

до постановки театрали І. Тобілевича та хористи М. Федоровського з юнкерів

кавалерійського і учениць ремісничо-грамотного училищ, тобто з обох

навчальних закладів, де працював Микола Федорович. Цей офіцер

клопотався про вбрання співаків, дістав квіти для віночків на голови

69

дівчатам, особисто приміряючи їх, щоб кожній вибрати до лиця.

Вистава, на якій, за спогадом тодішнього дебютанта сцени

П. Саксаганського, “в перших рядах сиділо усе начальство: і генерали, і

директори гімназій, і пишні дами, і офіцери”, отримала позитивний резонанс.

“Відгукнулася на мою думку сформувати малоросійську любительську трупу

п-ні Рогаська і пожертвувала для цього із своїх скромних коштів 100

карбованців, котрі цілком пішли на придбання у одного із розорених

польських поміщиків декорацій з величезною завісою, написаною олійними