Нарцис, або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

Компаньйони вирішили скористатися моментом і випустили цінні папери „Омети XXI століття». На початку 93-го почалася підписка на акції „Омети» по номіналу 1 000 карбованців. Спочатку акції продавали по 1250 крб., а через місяць — майже по дві тисячі. Таким чином, фонд залучив 12 тисяч вкладників, які, купивши акції, фактично передали фонду майже півмільярда карбованців, на ті часи досить поважну суму. Далі все йшло за класичним прикладом фінансових пірамід. Вже на початку 1995 року акціонерів повідомили, що очікуваних дивідендів за 1994 рік не буде. Розгнівані і обмануті вкладники кинулися продавати свої акції, але їх ніхто не купував. Скупку цієї макулатури розпочали лише наприкінці 1996 року по ціні… 2 копійки за акцію. Якщо прості і наївні акціонери від придбання акцій „Омети» зазнали непоправних втрат то власники фірми отримали чудовий стартовий капітал і, звичайно ж, вміло використали його для розвитку власного бізнесу.

На початку 1994 року „Омега XXI століття» дала поштовх новому бізнесові — тоді створено закрите акціонерне товариство „Промислово-фінансовий концерн „Славутич», засновниками якого стали Суркіс, Медведчук та згадувані вже їхні п’ ять компаньйонів — „батьків» „Омеги» і офшорна фірма „Ньюпорт менеджмент», зареєстрована на Віргінських британських островах. Концерн „Славутич» користувався великим покровительством тодішнього президента України Леоніда Кравчука, а Г.Суркіс навіть став у нього радником з економічних питань. Незабаром радником президента України з питань податкової політики стає В. Медведчук, окрім цього, останній призначається членом ради роботодавців та товаровиробників при президентові України і членом комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при президентові України. Таким чином, Г. Суркіс і В.Медведчук стають не лише вхожими до президента особами, ай отримують важелі впливу на вироблення економічної і податкової політики держави і навіть боротьби із оргзлочинністю!

Багатопрофільний концерн „Славутич» з розмахом продовжив справи, розпочаті ще „Ометою», спеціалізуючись на енергоносіях, переробці нафти, торгівлі зерном, цукром, металами та ін.

Про те, як діяла одна із схем „Славутича», розповів у інтерв’ю газеті „Антенна» голова СДПУ Юрій Буздуган. У 1998 році бізнесмени брали бензин з нафтопереробних заводів по 0,3-0,4 гривні за кілограм, а збували колгоспам по 1, 2 гривні. У жнива ціни доходили до 2,4 гривні. За бензин аграрії розплачувалися цукром, зерном і худобою, які за бартером відправлялись у Росію в обмін на нафту. Така бартерна карусель давала на виході 800% прибутку! При цьому бартерні операції не обкладаються податками, а, отже, бюджетна сфера не отримує нічого. Однак радники президента з податкової політики і тепер горою стоять за бартер.

З розвитком бізнесу від концерну „Славутич» відбрунькувались «» окремі структури: „Славутич-нафта», „Славутич-Агро», ЗАТ „Український газовий комплекс», ЗАТ „Центр сприяння розвитку Закарпаття».

Г.Суркіс і В.Медведчук зуміли приватизувати навіть гордість всіх українців — футбольний клуб „Динамо» Київ. „По суті, — коментує газета „Версия», — гравці „Динамо», в тому числі зірки світової величини, стали „живим товаром», який приносить немалі гроші господареві та його компаньйонам», Використовуючи футбол для прикриття бізнесу, було створено українськоамериканське СП „Динамо-Атлантик». За даними „Версии» саме через це СП безмитне ввозились в Україну величезні партії товарів, серед них спиртні напої і тютюнові вироби. До речі, американський співзасновник СП Джеф Островський був розстріляний в аеропорту Нью-Йорка, за твердженням „Версии», кримінальним авторитетом Аліком Магаданом, який незабаром теж загинув.

Надзвичайно важливе місце у фінансовій імперії посідає Український кредитний банк, співзасновниками і співвласниками якого є Г.Суркіс і В. Медведчук. З грудня 1992 року головою правління банку працює один із членів „чудесної сімки» Лях Юрій Іванович, який до того ж входив до складу біржового комітету Української міжбанківської біржі, через яку „чудесна сімка» легко контролювала операції з купівлі-продажу валюти і мала доступ до фінансових потоків держави.

Як пише „Версия», „Восени 98-го розпорядженням прем’єр-міністра в управління ЗАТ „Український кредитний банк» (в його раду входить Григорій Суркіс) передаються держпакети акцій (25%) регіональних енергорозподільчих компаній (обленерго) Кіровоградської, Тернопільської і Херсонської областей… До початку 1999 року під контролем Суркіса-старшого і його компаньйонів опинилися практично всі енергетичні підприємства Західної України, Чернігівської і Сумської областей».

Через Український кредитний банк його власники (Г.Суркіс і В.Медведчук) контролюють Запорізький завод феросплавів, комбінат „Дніпроспецсталь» та багато інших промислових гігантів.

Крім суто фінансово-комерційних операцій, Г.Суркіс та В.Медведчук з компаньйонами зайнялися і безпосередньо виробництвом. Створене за їх участю ЗАТ „Центр сприяння розвитку Закарпаття», як свідчить „Версия», вже кілька років проводить активні розробки лісових масивів у Карпатах. Нищівні повені та екологічні катастрофи останніх років у Закарпатті якраз пов’язують із безконтрольним та хижацьким вирубуванням лісів, що призводить до раптового танення снігів у горах і стрімкого сходження в долини великої кількості талих вод.

Офіси багатьох комерційних структур „чудесної сімки» знаходяться на території Державного Софіївського музею-заповідника, що стало причиною намагань приватизувати разом із землею частину національної святині, яка входить до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО. Такі дії викликали рішучий спротив київської мерії та культурологів столиці.

Частина статті у „Версии», яка розкриває анатомію фінансової імперії Суркіса-Медведчука, заслуговує на її повне цитування. Ось вона.

«За оцінками експертів, київська БПГ (бізнес-політична група. — Д.Ч.) входить до трійки головних кланів, які заправляють тепер в Україні. Схематично її структура виглядає наступним чином: ядро організації і її „мозковий центр» представлений „чудесною сімкою», члени якої є засновниками, власниками або співвласниками більшості комерційних та інших структур „київського клану».

Фінансові потоки проходять і координуються через Український кредитний банк. В основі, піраміди комерційних структур — „Омета XXI століття», концерн „Славутич», СП „Динамо-Атлантик» та ін. Правове забезпечення і супроводження бізнесу здійснює адвокатська фірма „Бі-Ай-Ем». Основна лобістська структура — Національна асоціація бірж. Її президент — член „сімки» кібернетик Богдан Губський, кандидат фізико-математичних наук, генеральний директор концерну „Славутич». Координація бізнесу в АПК здійснюється через Українську аграрну біржу.4 Політичний ресурс забезпечує „кишенькова» партія нових українських олігархів СДПУ(о), головою якої є Віктор Медведчук. Він же займає пост першого віце-спікера Верховної Ради, де в об’єднаних соціал-демократів є одна із найбільш багато-чисельних фракцій. Її лідер і заступник голови СДПУ(о), керівник впливового парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Олександр Зінченко очолює один із найбільш-популярних українських телеканалів „Інтер». Контрольний пакет акцій „Інтера» знаходиться в руках Суркіса і його компаньйонів і являє базу інформаційних, і піар-структур „сімки», до яких також відносяться газети „Киевские ведомости», „Факты», „Закон и бизнес», кілька РМ-радіостанцій та ряд інших ЗМІ.5 На черзі, як говорять, „перша і друга кнопка» центрального телебачення України — Перший національний канал і УТ-2. Задіяно і ФК „Динамо» (Київ), улюблене дітище Суркіса і Ко, за допомогою якого вирішується важливе завдання згуртування довкола „киян» мільйонів українських любителів футболу і фанатів, а також формування в суспільній свідомості іміджу як „благодійників» українського футболу».

Варто звернути увагу на ту обставину, що згадані засоби масової інформації контролюються бізнес-політичною групою Суркіса-Медведчука через засновані ними ж фірми, організації чи відданих партнерів. Наприклад, газета „Закон и бизнес» заснована Спілкою адвокатів України, президентом якої є В.В.Медведчук, і спільним підприємством „Динамо-Атлантик», серед засновників якого є Г.Суркіс і цей же В.Медведчук. Тому не дивно, що ця газета під час всіх виборчих кампаній стає рупором об’єднаних соціал-демократів. Крім цього, газета виконує дуже важливу рекламну функцію для інших комерційних структур В.Медведчука і Г. Суркіса. Цілі шпальти газети „Закон й бизнес» відводились для реклами концерну „Славутич» (засновники — все ті ж Г.Суркіс і В.Медведчук) і Міжнародної адвокатської компанії „Бі-Ай-Ем» (засновники ті ж самі). У рекламі „Славутича» за 1994 рік переважає торгівля нафтопродуктами, а серед послуг компанії „Бі-АйЕм» є досить пікантні:

— „консультації з питань банківської діяльності в головних фінансових центрах світу» — іншими словами, сприяння у відкритті за кордоном валютних рахунків;

— „реєстрація компаній та відкриття банківських рахунків у безмитних зонах у найкоротші строки» — тобто сприяння вітчизняним бізнесменам у реєстрації офшорних фірм, через які впродовж років цілком легальне викачувались з України сотні мільйонів доларів;

— „створення компаній та фірм у США, Ізраїлі, Швейцарії, Люксембурзі та інших країнах світу»;

— „сприяння у набутті нерухомості у США та Ізраїлі з повним правовим забезпеченням».

Судячи з реклами, представництва фірми „Бі-Ай-Ем» працювали у Києві, Москві, Лос-Анджелесі, Тель-Авіві і Хайфі.