– Ні, я з ним зараз розберуся…
– Братику, облиш!..
– А я кажу!..
– Міха.
Гульвіса махнув рукою у бік своїх. Почувши це, цигани миттю вгамувалися і завмерли за своїм столом, прикипівши очима до козака, який все ще тримав старого за комір.
– Що – «Міха»?!
– Міха – це він…
П'яниця знов махнув рукою. Чорнобородий красень повільно підвівся з-за столу і мовив крізь зуби:
– Міха – це я. А що?..
– Так, Міха – це він, – підтвердив старий циган.
– Я чув, ви про Орлика щось там говорили? – якомога спокійніше мовив козак, який продовжував сидіти.
– Говорили, а що такого?..
– Чому?
– Ми пили за його здоров'я.
– За здоров'я?!
Козаки здивовано перезирнулися.
– Так! А чом би справді не випити за здоров'я того, за чию голову мені заплачено настільки щедро, що ми ці гроші ось уже третій день пропиваємо, а пропити все ніяк не можемо?..
Міха зухвало вишкірив зуби. Козаки знов здивовано перезирнулися, потім той, який тримав старого за комір, спитав скоромовкою:
– Ким заплачено?! Кажи!..
– А тобі що за діло?!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 6 Від Парижа до Варшави“ на сторінці 5. Приємного читання.