– Присягаюся, що козацька держава у дружньому союзі з усіма зацікавленими сторонами гідно виконуватиме взяті на себе зобов'язання щодо обмеження московських апетитів, якщо…
– «Якщо»?! – великий візир подався уперед.
– І ви ще насмілюєтеся висувати нам умови?
Ці слова прозвучали доволі прохолодно, все-таки відчувалося, що месьє Вільнєв вельми неприємно вражений «нахабством» османського бранця.
– Якщо сторони, зацікавлені у встановленні миру, спокою та злагоди в Європі, не порушуватимуть прав і свобод козацької Украйни, – уточнив Пилип Орлик, знов сідаючи на місце.
Французький посол і великий візир одночасно зміряли гетьмана уважними поглядами з ніг до голови, потім Ваган-паша мовив доволі неприязно:
– Цього разу нога кримців навіть не торкатиметься українських меж, оскільки їхня мета – Астрахань. Тож гетьман може заспокоїтися: татари не чинитимуть свавілля, що минулого разу зашкодило козацьким планам…[34]
– А надалі, по завершенні походу?
– Якщо порахувати, скільки разів козаки нападали на Крим, гадаю, вийде аж ніяк не менше, ніж кількість нападів кримців на Украйну.
– Мій товариш дитинства Каплан-Гірей обіцяв мирно співіснувати з козацькою державою, – сказав Григорій. Втім, про деякі інші речі гетьманич все ж таки вважав за краще промовчати, приховавши від поважного зібрання своєрідний «резервний» варіант взаємодії з кримським ханом.[35]
– Отже, гадаю, ви якось самі порозумієтеся поміж собою, – посміхнувся великий візир.
– А Польща?.. – Пилип Орлик перевів підозріливий погляд на французького посла.
– Що маєте на увазі? – перепитав той із найбезневиннішим виглядом.
– Чи може французька корона гарантувати невтручання в українську справу Станіслава Лещинського, коли останній отримає корону?
– Гадаю, що у короля Станіслава вистачатиме клопоту і без вас.
– Н-ну-у, це ще як подивитися…
– Тобто?..
– Тобто Московія навряд чи змириться з його реставрацією. А організовувати похід на Варшаву найзручніше саме через українські землі.
– Ну то й що?
– А те, що задля власного спокою Польща може спокуситися наданням… я би так сказав – занадто потужної військової допомоги козакам. Настільки потужної, що вона ляже на наші шиї черговим непосильним ярмом, аж ніяк не ліпшим, ніж ярмо московське.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 6 Від Парижа до Варшави“ на сторінці 11. Приємного читання.