Польовий командир

Розділ 10. Пани не їдять "Доширак" (далеко від України, десь

за рік до основних подій)

39

Розумні люди кажуть: хочеш узнати людину — дай їй владу. Ви

можете з'їсти разом із кимось сім пудів солі, зносити разом по десять

пар залізних черевиків, пройти вогонь, воду й мідні труби, разом з нею

бідувати й розкошувати — і щиро думати, що ось вона, людина, — як

на долоні. Зачекайте, дорогенькі! Це ще не все. Хай вона підніметься,

видряпається на одну лише сходинку, на один-єдиний щабель, ранг,

чин, крісло чи сідало вище від вас — отоді й подивимось, чи та це

людина, з якою ви у вогні сіль їли... Щось не надто багато зустрічається

людей, котрих не псує влада, котрі, отримавши її, примудряються

залишитись собою...

Учорашній бригадир Вонг, обійнявши посаду, вже не поспішав

першим подавати знайомим руку для потиску — з багатьма він вітався

тепер зверхнім кивком голови, а декого просто не помічав. Ігнорування,

щоправда, на Миколу поки що не поширювалося, але те, як зростає

щодня Вонгове відчуття власної значимості, Микола фіксував чітко.

Тепер Вонг носив коротку ділову зачіску, не витягав з-під пахви

шкіряної теки і дуже ображався, коли його за старою звичкою називали