Польовий командир

2 Порада, підказка (жаргонна лексика).

24

в Ганську) до свого старовинного приятеля Анатолія Павловича

Пєстова.

...Досвідчений виробничник інженер Пєстов після розпаду

Радянського Союзу та глибокого нокдауну вітчизняного ВПК, до якого

відправив його той-таки розпад, досить довго бідував. Він хапався за

будь-які роботи: торгував, менеджерствував, був дрібним клерком,

робив лопати в кооперативі – аби тільки прогодувати родину. Це

вдавалося не надто добре: дружина дорікала злиднями, а діти... Ні,

вони слова злого не сказали батькові. Але саме тоді почали з’являтися

в комерційних кіосках різні "Марси" - "Снікерси" - "Баунті" з їхньою

райською насолодою, "Орбіти" й "Стімороли" з цукром і без, "Кола",

желейні цукерки й безліч інших польсько-турецьких спокус. Малі

розуміли скруту й жодного разу не попросили щось із того манливого

розмаїття купити, та якими очима вони на те все дивилися! Ці мовчазні

красномовні позирки краяли ( та що там краяли – по живому рвали)

Пєстову серце. Чоловічий гонор штовхав його межи лопатками: шукай

джерела гідного існування для своєї сім’ї! До бізнесу покликання

Анатолій Павлович не відчував: трішечки-бо постояв на речовому