Польовий командир

заставі офіцери й прапори тикати починали одне одному з першого

дня, крім, зрозуміло, начальника, а з жінками таке звернення природно

складалося із часом. Бравий офіцер, надія всієї міліції, він не подав

виду, що таки трішечки розгубився від швидкості змін в їхніх стосунках:

налив по краплі того американського пійла й подав Галині її келиха. Він

думав: випили, зціпившись руками у маленький ланцюжок, чмокнулися

в щічку, от і весь брудершафт, це ж братерство таки, а не щось інше, та

коли відчув її губи на своїх, її язика, що пристрасно й владно

просувався до його рота, зрозумів, ошелешений п'янким смаком її

поцілунку — заднього ходу в нього немає. Петрові пальці гуляли у її

волоссі, пестячи, милуючи, безжально руйнуючи вишукану зачіску.

Тепер уже він володарював над їхніми поцілунками, панував,

розкошував, правив. Відривався від її губ лише за тим, аби сказати

ніжні, пестливі, пристрасні слова — от воно й прийшло, словесне

натхнення, трохи із запізненням, але він нізащо би не погодився, що —

невчасно. Де беруться слова, котрих ти в побуті ніколи не говориш, із

яких застумів послужливо подає їх у такі моменти пам'ять? Він буцімто

пив наснагу з її губ — аби повернути негайно Галині те піднесення

гарячими й лагідними фразами. Чоловічі руки на жіночому тілі, якщо

пристрасть і жага в тому чоловікові поєднані з ніжністю та захватом,