Польовий командир

поправила вона.

— Знаєте, Галино, усе доросле життя я служив на кордоні,

завжди моїми командирами були чоловіки... Я і не уявляв, як то –

84

жінка-командир. Виявилося, добре: ви знаєте службу і при тому ніколи

не демонструєте, як чоловіки, зверхність, показну браваду й не

дозволяєте собі, як вони, брутальних слів. Я вітаю вас із новим

званням і вважаю, що ви його заслужили.

Вони чокнулися й випили — радше, пригубили: й один, і друга.

— Начальство пішло, можна почуватися трішечки вільніше, —

вирішила Галина й скинула форменого кітеля.

Петро і раніше знав, яка вона гарна, але було це знаттям

пасивного спостерігача, відчуженою констатацією. Інтелігентна й

коректна начальниця ніколи не розглядалася ним як об'єкт чоловічого

інтересу. І голос її завжди був рівним, а інтонації – підкреслено

офіційними. А тепер та сама жінка сиділа навпроти нього,

поправляючи густе каштанове волосся, а її доладні груди виклично

стирчали під полотном міліцейської сорочки.

— Ви, Петре, і не п'єте, і не їсте, — підхопилася вона, заходилася

підкладати йому на тарілку різні наїдки та вперше наблизилася до