Польовий командир

— Кинути ту лівонську підстилку, — сказав, як крапку поставив,

Микола.

— Ти би хоч з нею поговорив: може, все й не так, — невпевнено

заперечив Сашко.

"Це не те, що ти подумав!", — згадав Микола сакраментальну

фразу із зарубіжного кіно.

— Поговоримо, — запевнив він, а подумки додав: "Як речі

забиратиму"...

…

— Що ти думаєш робити з тими далекосхідними хохлами? —

спитав у президента Дружньої Країни його найближчий споборник.

— Буду краток, — відповів любимець народу. — Нічого.

Принаймні, поки що. Адмірал Макаров доповідає, що їхній так званий

президент заявив, що вони не виходили зі складу нашої держави, а

лише відокремилися від самозваної Далекосхідної республіки. Тому,

поки вони воюватимуть із нею, я допомагатиму їм так, щоби вони не

перемогли, але при тому максимально знекровили цю так звану

"республіку". А тоді прийде наша черга. А коли придавимо весь цей

заколот — подивимося, що й з ким робитимемо.

Він сказав "коли", бо не сумнівався, що так воно й станеться.