Польовий командир

— А круто ми сьогодні навішали звіздюлів хахалеві твоєї Клавки!

— Якому хахалеві? — просто у вічі йому глянув командир,

просвердливши поглядом Сашкову голову аж до гіпофізу.

— Ну, це я так, до слова, — второпав, що бовкнув зайвого, той.

— Кажи, — крізь зуби проричав Микола.

Олександр винувато опустив очі:

— Я не думав, що тобі не сказали… Вся вулиця знає… Ванька-

китаєць, коли ото був нацменським уповноваженим, вчащав на своєму

джипі в робочий час до вашої хати…

Пам'ять — сволочна штука: вона завжди готова послужливо

підкинути вам у потрібний момент необхідні спогади. Шульженко наяву

81

побачив, як Вонг приходив до них з горілкою та цукерками, як дружина

захищала його у спірках, і одразу увірився в найгіршому:

— Сука. Я, значить, на лісопилці по півтори зміни вколював, діти

в школі, а вона з тим лівоном блядки правила… Тварюка… Шкода, що

я його сьогодні не вбив…

Він мовчки налив ще по сто, підняв, не чокаючись:

— За упокой душі моєї любові, — і вицмулив рідину до денця.

— Ти що надумав? — перелякався друг.