Польовий командир

публіці й пресі свої роботи. Наприклад, розставляв у просторій залі їх

на пюпітри, а у кутку весь день грали по черзі то маленький елітний

джаз, то струнний квінтет, то відомий гітарист, а то й тріо бандуристів. І

з кожним новим стилем музичного супроводу глядачі знаходили в його

картинах щось нове. Звалося це дійство "музика фарб" і збирало юрми

глядачів. Про Ґовдю говорили в мистецьких колах країни, і не прийти

на його виставку означало — втратити привід зайвий раз посвітитися у

витонченій тусовці.

72

Була в його творах іще одна особливість, котру помітила сама

Валентина: на них завжди був той час доби, що і за вікном. Але

загалом його естетика була для неї просто чужою.

— Мені подобаються картини Левітана та Куїнджі, — якось

відповіла вона на запитання коханого щодо її улюбленого художника.

— Котрого з двох Куїнджі? — саркастично посміхнувся він.

— Звісно, Архипа, — знизала плечима вона. — Роботи Юрія, як

на мене, надто комерційні та тяжіють до кітчу.

Він німо витріщився на неї, потім отямився:

— Ну, ти, подруго, даєш!

От, чи даремно вона з першого дня їхнього знайомства не