Польовий командир

робота – дім — магазин; у вихідні зрідка — візит до сестри, інколи у

п'ятницю — зустріч із тією міністершею десь у кафе.

Єдине, в чому переконався цей пильний пан перед тим, як

остаточно заспокоїтися щодо лояльності Валентини, так це те, що

особистого життя в неї практично не спостерігається.

Отут він помилився: життя інколи підсовує нам такі сюрпризи, що

передбачити їх не здатний жоден контррозвідник. І головний рушій усіх

несподіванок, хоч як це банально – його величність Випадок!

От скажіть, хто міг запланувати, передбачити, влаштувати такий

збіг обставин, що коли Шульженкові закортіло поговорити з

академіком, у того виявився приятель саме в метрополітені, а не,

скажімо, на станції "Київ-Московський"? Якою програмою обумовлено,

що вакансія виникла якраз на станції "Голосіївська", а не на "Позняках"

чи "Героїв Дніпра"? І якою системною закономірністю пояснити, що

отримана Петренками квартира була саме за п’ять хвилин пішої ходи

від станції, куди незабаром призначили Шульженка?

Це сталося на третій день по тому, як служба безпеки концерну

дала бухгалтерці спокій...

...Вийшовши вчергове з кабінету пройтися станцією, Микола

просто ніс до носа зіткнувся з тією красунею, що вразила його не так