Польовий командир

одруження й дня не працювала, а раптом щось забула, чи закони

помінялися, а вона на своїй заставі відстала від життя... Та Валерій

Володимирович заспокоїв своячку, що весь облік фірми їй попервах не

дадуть, а посадять на зарплатню чи матеріали, а з цим вона,

безумовно, впорається, та порадив обрати концерн

"Осокоркижитлобуд".

Вальчині побоювання виявилися марними: усі журнали й

проводки вона знала добре, а те, що були вони не на папері, а в

електронному вигляді... так комп'ютера вона не боялася, була з ним на

"ти", в них і вдома він був, щоправда, не такий новий та потужний, як

на фірмі. За кілька днів Петренчиха засвоїла необхідні програми й,

природжений бухгалтер, уважна, сумлінна та посидюща, помилок не

робила. Керівництво було її роботою задоволене, а про медалі й

ордени, на відміну від чоловіка, вона не мріяла.

Проявилася й нова подруга: міністрова Людмила подзвонила

якось на мобілку й "мерсом" забрала після роботи — на чоловічий

стриптиз. "Можемо трохи відтягнутися, наші все одно у відрядженні", —

вмотивувала вона можливість легкої розслабухи. Мабуть, Валентина

була надто консервативною: шоу не справило на неї якогось видатного

враження, а от можливість мати подругу, та ще й яку, в місті, де, крім