Розділ «Князь Ігор»

— Як  саме?

— Аяпе, тебе  я  зараз відпущу — і ти  поїдеш додому, в Торцьк... Там   станеш моїми вухами і  моїми очима! Зрозумів?

— Не  зовсім, хане.

— Ти  будеш винюхувати, як  пес, біля  хана  Кунтувдея все,  що  мені  цікаво буде  знати, а найперше — коли, куди  і якими  силами київські князі готуватимуть похід. До  тебе таємно приїздитиме мій посланець, він покаже тобі ось таку тамгу, — Кончак вийняв з кишені шкіряний кружок з зображеною на ньому собачою головою між двома перехрещеними стрілами, — розповість про  твого  сина Куна, а ти йому розповіси все,  що  до того  часу  вивідаєш...

— А мій  син?

— Кун  залишиться заручником. І якщо ти зрадиш, я накажу  з нього живого здерти шкуру...

— О боги!  Клянусь, хане, я буду  вірний тобі,  як  пес!  — вигукнув Аяп.

— Відслужиш вірно три  роки — я  відпущу його...  Але пам’ятай: його  життя в твоїх  руках!

— Можеш вірити мені, хане!  — гаряче запевняв Аяп.  — Про одне  прошу...

— Ну?

— Знаю, що  Кунові буде нелегко, залишається він  у неволі  і стерегтимуть його  пильніше, ніж  інших бранців. Тож хоч годуй  його, хане, як  слід... А я вже  постараюся!

— Ти розумний, Аяпе, — сказав Кончак і повернувся до Куна: — А ти що  скажеш, хлопче? Хоча  що  б ти не  сказав, це  діла  не  міняє. Тебе  справді стерегтимуть пильно!

Кончак  урвав мову. До  них  наближався хан  Туглій, а позад нього конюший вів  на  поводі зготовленого в дорогу коня.

5

За Сулою військо розділилося навпіл: Всеволод Чермний та  чорні клобуки попрямували до  Києва, а  Ігор   з  братом Всеволодом повернувся на  північ у Сіверську землю.

Дорога стала легша: знову вдарив мороз  і  крижаним панциром  скував ріки   і  талі  води   в  степу. Однак Ігор   не поспішав, бо  віз   із  собою чималий  полон  і  визволених бранців.

За  Ромном до  нього підвели трьох  смердів-севрюків. Ті з плачем кинулися перед ним на  коліна.

— Княже Ігорю!  Княже Ігорю!...

— Чекайте, не  всі  гуртом... Звідки ви?  Що   трапилося? Наперед виступив старший, затряс кошлатою бородою, глухо  вимовив:

— Княже, біда!.. На Путивльську землю напав з військом князь переяславський Володимир...