TextBook Швидко пригнувся головою до коліна, зубами розірвав зашиту кишеню, витягає потайний гаман, ремінний, старий...
- Музиків!
Сміються.
Коли надумав дід - пізно.
Слухає - шумлять уже молодим вітром:
- Час їхать.
- Їхать! Їхать!..
- Прощайте, діду, на той рік сподівайтесь!
І вже на возах...
Стрепенувся дід, задихався, до коней:
- Не пущу!
Син хапається за голову:
- Це вже буде мороки з дідом.
Шепнув кілька слів двом своїм синам, молодим бороданям, дідовим онукам. Лагідно, почтиво, проте міцно, як залізом, взяли діда під руки.
В піт діда кинуло, рвонувся, аж онуки заточились:
- Стійте, кажу вам!
Візники - по конях, гості - за шапки, тільки шапками помахали...
Полетіли, як привид чарівний, невблаганні, неповертані..
І погаснув недовгий дідовий сон.
І знову сідали йому на плечі дев’яносто без трьох...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Васильченко С.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГОСТІ“ на сторінці 5. Приємного читання.