- Вижени мені зараз собаку, і щоб було це в останній раз.
- Якого собаку? Тут собак немає у нас.
- Не базікай - роби, що велю! «Тут собак немає»,- а ото ж хто кістку під ліжком гризе?
Черговий прикусив язика, почухав голову.
Далі певніше:
- Та то вам, мабуть, почулось»
«Собака» якась була розумна - замовкла.
Один по одному - на допомогу черговому збігся гурт:
- То почулось! Почулося! То, може, так що...
- Та то, мабуть, пацюк! - догадався хтось.
Всі в один голос:
- Так і є! Пацюк! Учора Андрій убив одного черевиком. Здорового-здорового!
Дивиться на дітей, віри не діймає, чогось поблискують тривожно очі.
- Хм...- Далі рішуче: - А на лиш каганця, посвіти мені.
Нагнулась - до одного ліжка, до другого. Далі повертаєсуворе лице до дітей:
- Сором! А оце що лежить під ліжком? Візьми щітку, зараз мені вижени?
Змовкли. До чергового:
- Ну, кому я кажу?
Черговий не взяв щітки, нагнувся до ліжка, смутно:
- Вилазь, Мишко, засипались...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Васильченко С.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРИБЛУДА“ на сторінці 8. Приємного читання.